4 гривні – ціна людяності чи коли у Білій Церкві почнуть виконувати закони?

Новини Білої Церкви
Новини Білої Церкви: 4 гривні – ціна людяності чи коли у Білій Церкві почнуть виконувати закони?
Микола Бабенко Голова ГО «Біла Церква Разом» Новини Білої Церкви: 4 гривні – ціна людяності чи коли у Білій Церкві почнуть виконувати закони?

Хочеться почати з того, що я шокований реакцією деяких жителів міста на проблему пільгового проїзду в маршрутних транспортних засобах. Нижче даємо «пряму мову» коментарів, які ці люди розміщують в соціальних мережах:
Новини Білої Церкви: 4 гривні – ціна людяності чи коли у Білій Церкві почнуть виконувати закони?
На мить я відчув змішане почуття злості, обурення і огиди до людей, що написали подібне. У якийсь момент захотілося опублікувати їхні фотографії, прізвища та імена. Але заспокоївшись, я подумав, а можливо ці люди не володіють проблемою в повній мірі. Тому в цій статті, хочу звернутися, перш за все, до них, а також до тієї величезної групи людей, які не замислюючись, поводяться таким же чином.

Типова ситуація, коли пенсіонер входить в маршрутку і пред’являє пенсійне посвідчення для безкоштовного проїзду. У відповідь водій зупиняє автобус і повідомляє, що не поїде, поки не буде проведена оплата. І далі починається найстрашніше. Окремі пасажири автобуса — молоді люди, люди середнього віку, не просто не стають на бік людини, яку зобов'язані безкоштовно везти, вони стають на сторону водія і починають здійснювати моральний тиск на слабшого, вимагають покинути автобус, оскільки вони запізнюються, а через пільговика, який «зажрався», автобус стоїть! І цей приклад носить масовий характер! Пільговики просто бояться заходити і вимагати те, на що вони мають право!

Також хочу звернутися до тих, хто мовчазно спостерігає, як із маршрутки висаджують сиріт, які пред'явили «єдиний квиток». Що ж сталося з усіма нами, як із суспільством в цілому, так і індивідуально з кожним із нас за останні десятиліття?
На початку і в середині 90-х я був вихованцем інтернату. Завжди спокійно безкоштовно їздив у громадському транспорті за своїм посвідченням «єдиний квиток». З цим же посвідченням я їздив у 97-98 роках, будучи студентом. І тоді ні у одного водія не виникало думки, що мене можна висадити! Ніколи! А якби навіть виникла, то наші Громадяни з великої літери, не дозволили б вигнати сироту, пенсіонера або інваліда! Це було неможливо! Зараз це норма. Нещодавно, прямо при одному з членів нашої організації на 22 маршруті вигнали з автобуса двох дітей — сиріт! Що сталося з нами зараз? Що змушує нас визвірятися на слабкого через 40 секунд затримки та через те, що зайшов сирота або пенсіонер і його, в порушення норм ЗАКОНУ, МОРАЛІ і ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ, нахабно висаджують або взагалі відбирають пенсійне посвідчення? Коли і чому ми перетворилися в суспільство, де сильний пожирає слабшого, а всім начхати?

Хочу звернутися до людей, які пишуть коментарі про нахабних пенсіонерів. Наступного разу, коли підете у супермаркет купувати їжу, постійте і подивіться на каси. Ви зможете спостерігати не одного і не двох пенсіонерів, які купують по ТРИ — ЧОТИРИ картоплини!!! Ви дійсно думаєте, що люди, поставлені на межу, а можливо, і за межу фізіологічного виживання, можуть їздити і випромінювати оптимізм? Придивіться до своїх сміттєвих баків. Ви ніколи не помічали поруч дуже літніх людей? Чи не помічали, бо для нас це стало нормою.
Але головне, якщо навіть багато хто з нас втратив таку якість як співчуття, подумаємо про себе сьогоднішніх. Ми, як суспільство, постійно мріємо про те, що колись оберемо гарного президента і Верховну Раду, отримаємо професійний і чесний уряд і, нарешті, будуть прийняті найкращі і прогресивні закони, які дозволять нам гідно жити. Але всі повинні усвідомити, що доки ми не зможемо самоорганізуватися на самому нижчому рівні і зусиллям волі порядних людей змусити виконувати діючий закон на побутовому рівні — на рівні свого будинку, на рівні своєї вулиці і міста, не варто навіть мріяти про те, що одного разу настане щастя у вигляді гарного Президента, ВР, Уряду та інших, які змінять наше життя накраще.
Тому, наступного разу, коли ви побачите як намагаються вигнати чергового сироту або пенсіонера, який переборовши свій сором, все ж таки спробує реалізувати своє законне право на безкоштовний проїзд, БУДЬТЕ ЛЮДЬМИ, принаймні мовчіть і не зривайтеся на слабкого. А якщо хтось ще знайде в собі трішки мужності та підтримає законну вимогу пільговика, тим самим внесе значний вклад в моральний стан суспільства.

Тепер, хочу залишити емоції і перейти до фактів:

1. У Постанові Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354, від 16 серпня 1994 року №555, від 5 квітня 1994 року №226 щодо безкоштовного проїзду у громадському транспорті пенсіонерів за віком, інвалідів, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вже чітко вказані категорії громадян, які мають право на безкоштовний проїзд.
Не існує таких понять як обмежена кількість місць для пільговиків( наприклад- 2), або оплата пільговиком 50% вартості проїзду.

2. Міські перевезення і без державних або муніципальних компенсацій являються високоприбутковим бізнесом, який в повній мірі дозволяє виконувати вимогу законодавства з безкоштовного перевезення пільгових категорій. Так, 22-й маршрут, щорічно приносить своїм власникам 7 500 000 гривень чистого прибутку від діяльності 21 транспортного засобу (табл.1).
Новини Білої Церкви: 4 гривні – ціна людяності чи коли у Білій Церкві почнуть виконувати закони?
У Білій Церкві частка всіх громадян, які мають право на безкоштовний проїзд, становить близько 35%. Це означає, що у разі якщо, наприклад, 22 маршрут буде повністю виконувати вимогу законодавства, то господарі маршруту за рік зароблять не 7 500 000 гривень, а 4 870 000 гривень.
3. В усьому цивілізованому світі міські перевезення знаходяться у сфері управління міської влади. Міські перевезення не передаються в руки приватних компаній, оскільки є високоприбутковим бізнесом, який наповнює місцевий бюджет. Навіть в Україні, в таких містах як Харків та Житомир, проблем з безкоштовним перевезенням пільговиків взагалі не існує! Приватні перевізники мовчки возять всіх сиріт і пенсіонерів. У Києві анонсована програма введення виключно муніципального транспорту, тобто приватних маршруток не буде.
Тепер хочу сказати кілька слів водіям маршруток. Перш за все, хочу подякувати тим водіям, а таких багато, хто розуміє і приймає нашу позицію. Ми не ставили і не ставимо перед собою завдання покласти всю відповідальність на водіїв. Крім того, я особисто зустрічався з власниками двох маршрутів у Білій Церкві і намагався зрозуміти їхню позицію. Вся аргументація зводиться до трьох пунктів:
1. Вони вважають, що оскільки в Законі України про транспорт нічого не сказано про безкоштовне перевезення пенсіонерів, отже і законодавства немає. Вищезазначені Постанови Уряду їм «не указ». Це є повністю протизаконною позицією, що підтверджується офіційними роз'ясненнями КОДА, а також судовими рішеннями з цього питання.
2. Пенсіонери нахабні, багато хто їздить на роботу, а значить — нехай платять.
3. Відповідальності немає, а значить і обов'язку безкоштовно возити теж немає. Це також неправда. Оскільки, відповідно до договору між перевізниками та міською владою, перевізник зобов'язаний виконувати умови договору і вимоги законодавства. У разі виявлення 5 порушень договір з перевізником може бути розірваний і перевізник позбавляється маршруту.
За підсумком, все зводиться до того, що власники фірм-перевізників мають намір і далі, в порушення норм закону, отримувати максимальний прибуток.
У зв'язку з чим просимо водіїв, у яких складна і часом нервова робота, перш за все, звертатися до власників компаній з вимогою збільшувати вам оплату праці або ж встановити для вас менший розмір поборів. Це буде більш ефективно і справедливо, ніж просто зриватися на пенсіонерах.
І наостанок. Хочу підкреслити, що не дивлячись на весь той негатив і ті загрози, які отримує наша громадська організація, ми невтомні і рішучі у своєму прагненні домагатися реалізації того, що ми вважаємо чесним і справедливим, нехай для початку і на побутовому рівні.
Сподобалась тема? Поділись з друзями:

0 коментарів

Коментувати